22 січня - Соборність України
Зі святом Соборності, Українці!
20.01.2016 08:35
День Соборності України встановлено Указом Президента у 1999 році. Це свято відзначаємо щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки (1919 рік). – 22 січня 1918 року у приміщенні Київського Будинку вчителя було...
Історія рідного краю
Повідомлення Аль-Ідрісі у 1154 р. є найдавнішим письмовим джерелом, в якому згадується Ужгород. Як свідчать історичні документи, місто з часу свого першого згадування фактично до кінця Першої світової війни мало тільки одну назву: Унґвар (видозміни Гункбар, Гунґвар, Онґвар). Саме слово складається з двох частин: «Унґ» і «вар». Що стосується другої з них, тут вчені одностайні, так як слово «вар» в угорській мові означає «укріплення, фортеця, замок» (в угорську мову воно потрапило з іранської). Також великі дискусії викликає етимологія слова «Унґ». У 1860 р. один з перших істориків міста Карої Мейсарош (1821–1890) стверджував, що «Унґ» нібито означає «швидкий». Тим часом для визначення вказаного поняття в слов'янських мовах вживаються зовсім інші слова. Один з дослідників Еде Маукс, спираючись на те, що серед кочівних тюркських народів вожді племен називалися «онґ», і оскільки, відповідно до історичних праць угорського автора Аноніма (поч XIII в.) Арпад — один з вождів древніх угрів у кінці IX ст. — на початку X ст. — захопив Ужгород, то і фортеця (місто) отримала назву «Онґвар» («Унґвар»). Однак, як з'ясувалося, Арпад мав титул «юлі» або «Дюли» (з чого пізніше виникло власне ім'я Дюла), а не «онґ». Не підтверджується й припущення Пала Ясої, що ця назва походить від імені посла східно-римського імператора Феодосія Онегеса, спрямованого до короля гунів Аттіли (V ст.). Іван Раковський вважав, що назва Унґвар більш слов'янська, ніж Ужгород, і походить від таких слів, як Уґ (Унґ), що означає Південь (річка Унґ (Уг по-словацьки) сьогоднішній Уж, тече на південь) і слова «твар» (творити, твердиня, фортеця), з якого випала буква «т» і воно отримало форму вар. Борис Яценко, відомий дослідник «Велесової книги» висунув гіпотезу, що в назві міста криється етнічна назва його жителів — українців, яких нібито називали також Унгаро. У першій половині XIX ст. видатний славіст Павел Шафарик (1795–1861) штучно з назви Унґвар утворив назву Угвар. З цієї назви пізніше була зроблена калька «Оуґгород». Паралельно з цим викладач Ужгородської духовної семінарії Андрій Балудянський (1807–1853) створив форму «Унґоград», переклавши угорське слово «вар» (замок, укріплення) на слов'янське «град» однак жодна назва не прижилася. У середині XIX ст. нарешті з'являється і назва Ужгород. Виникло воно під впливом підйому національних рухів руського населення краю, особливо в часи угорської революції 1848–1849 рр.. Кому належить авторство у створенні цієї назви, поки невідомо, проте існують уявлення, яким чином воно утворено. Замість елементу «Унґ» вжито слово «Уж», а угорське «вар» («замок, фортеця») перекладено (до речі — хибно) як «місто». Нова назва міста — «Ужгород» — у той час не прижилася. Нею спорадично користувалися до кінця 1860-х рр.. лише деякі з представників місцевої інтелігенції (наприклад, Олександр Духнович). Населення ж краю, як писав у 1869 р. І. Раковський «з недорозумінням звертається до священіків з питанням. Що це за місто Ужгород, де воно?». Ця назва на той час не прижилася. Про неї згадали лише після Першої світової війни, коли Закарпаття відійшло до Чехословаччини і нова влада вирішила слов'янізувати назви міст та сіл краю. З того часу, за винятком короткого періоду (1938–1944), коли Закарпаття входило до складу Угорщини, офіційно вживається назва Ужгород.